Історія жінки-штурмовика, яка бере участь в боях за звільнення населених пунктів на Запорізькому напрямку 

[ad_1]

Історія жінки-штурмовика, яка бере участь в боях за звільнення населених пунктів на Запорізькому напрямку 

Ще кілька місяців тому вона була успішною жінкою в сфері ресторанного бізнесу, нині — стрілець-санітар, штурмовик 47-ої окремої механізованої бригади. Указом Президента України нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Ця історія про військову на ім’я Олена (позивний «Риж»).

Разом із побратимами вона боронить Запорізький напрямок. В одному з боїв Олена отримала поранення. Після 2,5 місяців лікування та реабілітації, повернулась на фронт.

«В 2022 році, після волонтерства я довго думала і вирішила спробувати себе у військовій справі на рівні підготовчих курсів. Хотіла зрозуміти, наскільки мені це підходить, наскільки можу бути підлеглою. Адже багато років я була керівником», — починає розмову Олена.

21 рік жінка працювала в ресторанному бізнесі, була керуючою різних закладів у Києві, а також навчала рестораторів будувати якісну команду.

«Я спробувала, пазл склався. Рік тому, на початку вересня, я прийняла рішення йти на службу. Причин було багато: одна з основних — це поклик серця і відчуття, що маю повернути людям та країні борг, який накопичився з 2014 року. Я жила в світі, де немає війни. Я не бачила її, не чула. Я знала про неї, але ніяк не брала участь. У країні, де йде війна, де мої близькі живуть в страху, я не можу залишитись осторонь, маю брати участь в боротьбі. 14 грудня 2022 року я прибула до 47-ої бригади. Моя посада стрілець-санітар», — розказує «Риж».

17 червня підрозділ Олени брав участь в бою, в якому вона була поранена.

«Як я кажу: нам не вистачило 10 метрів і 2 хвилини аби бути в безпеці. Я отримала уламкове поранення в гомілку, пряма наводка танчика була. 2,5 місяці я лікувалася, проходила ВЛК», — розповідає військова та показує місця поранення.

Той бій тривав 15 годин. Поки що це єдиний прямий бій Олени. Бій, в якому вона втратила побратима.

Олена розповідає, що готувалась до штурму, працювала над собою.

«В мене був страх загинути, страх йти в бій, втратити побратима, страх потрапити в полон. Страхи різні і я їх знаю, з ними «зустрілась». Знайшла відповіді для себе», — зізнається.

Нині вона готова повернутись в стрій та далі працювати аби вибити окупанта з України.

А ще вона прийняла рішення залишитись в ЗС України після перемоги. Каже, що це буде не бойова посада. Вона готова пройти навчання, аби отримати військове звання, адже дуже хоче бути причасною до змін, які відбуваються в країні.

[ad_2]

Источник: 061.ua

Добавить комментарий