Як ботсад ім.Гришко виживає під час війни та береже пам’ять про українських героїв

Британський журналіст Гай Файнс відвідав Київ і разом із екоактивістами пройшовся затишними стежками ботанічного саду імені Гришка. Це гармонійне місце служило багато років притулком для ченців — серед ботанічного саду є церква і монастир, який пережив навіть монгольське навала 1241 року — йде аж у 10 століття. Історія каже, що саме з цих пагорбів князь Володимир поширив християнську віру по всій Київській Русі.

Крім того, що ця природна пам’ятка зберігає свідчення про важливі історичні події, «зелені насадження є притулком для біорізноманіття, включаючи птахів і диких тварин, таких як руді білки.. у саду зібрана колекція рідкісних рослин та видів з усього світу, які вивчають вчені” – ділиться враженнями автор, передає «Матриця свободи».

Представниця НУО Peli Can Live розповіла про важливість проекту, який полягає у розробці системи поливу для саду та кампанії підтримки опалення теплиць. Це особливо актуально на тлі минулих та майбутніх російських бомбардувань, внаслідок чого порушуються постачання електроенергії.

Глобальне потепління вже калічить дерева в саду — через підвищення температури та посухи дерева виснажуються, тому зменшується їхня здатність захищатися від хвороб та комах. Таке ж лихо спіткало ясені не лише в Україні чи у Великій Британії, а й по всій Європі.

Без справної роботи нової системи іригації, деревним насадженням у величезному парку в серці Києва загрожує вимирання.

Ще один вид, який під загрозою вимирання – гінкго. Це символічна рослина в ботанічному саду, адже тут росте дерево, яким вшанували пам’ять молодого лісника та еко-активіста Семена Обломея, який з перших днів повномасштабного вторгнення Росії пішов на фронт і загинув внаслідок авіаудару.

На жаль, жертв російської агресії багато. «Студентська організація встановила «Алею Героїв» на доріжці, яка виходить на Михайлівський монастир та річку Дніпро. Уздовж доріжки розміщено плакати з вказівниками на саджанці, висаджені на честь загиблих студентів; поки що їх п’ять. Більшість дат народження припадає на кінець дев’яностих років, а всі дати смерті – з лютого 2022 року. Будучи місцем природної краси, яке має історичне та духовне значення, сад продовжує надавати значення громаді і тепер сприяє пам’яті про життя, втрачені на війні» — зауважує Файнс.

Рослини ботанічного саду завдячують багатьом волонтерам та активістам. Оскільки з початком війни багато співробітників саду пішли воювати, а уряд перерозподілив кошти на першочергові оборонні потреби, заклад не міг дозволити собі наймати новий персонал, а багатомісячне припинення роботи значно зменшило надходження фінансування.. Ботсад залишається квітучим завдяки зусиллям небайдужих українців, які прийшли на допомогу рослинам та знаходили у цьому втіху.

Зокрема, під час торішніх терактів Росії з енергетичної інфраструктури Києва волонтери розпалювали багаття у бочках у теплиці ботсаду, щоб зберегти від вимерзання рослини. Проте сотні рослин загинули на морозі. Цієї зими знову очікуються відключення електроенергії, оскільки Кремль продовжує завдавати ударів по українській столиці.. Підтримка тепла у теплиці зусиллями волонтерів – це боротьба з екоцидом та енергоцидом агресора.

Про те, що дії РФ варто кваліфікувати саме як екоцид, поки говорять лише деякі країни, проте оскільки вторгнення провалюється, а російська армія роздроблена, Кремль вдався до стратегії нетрадиційної війни, яка передбачає навмисне руйнування навколишнього середовища, наприклад, націлювання на хімічні заводи та підрив Каховської греблі.

«І сад, і його оранжереї є свідченням взаємної турботи, яка може існувати між природою та людьми, а також відданості місцевої громади збереженню та лелечению в тіні путінської війни. Сад пропонує духовну святиню, зв’язок із минулим та засіб вшанування полеглих у серці військового Києва, а також приносить користь науковій спільноті та зберігає біорізноманіття.

Історія відданості суспільства збереженню та захисту Ботанічного саду імені Гришка та його теплиць є одним із багатьох прикладів українського та людського пориву захистити наш спільний світ. Оскільки в усьому світі спалахують нові конфлікти і екстремальна погода стає все більш поширеною, наполеглива праця та любов до природи.. можуть стати натхненням для того, як ми вирішимо протистояти викликам завтрашнього дня», – резюмує Гай Файнс.