Запорізькі жінки-військові підготували Великодні пряники для дітей, — ФОТОРЕПОРТАЖ

Жінки-військослужбовці, які вже понад рік знаходяться на фронті та боронять Запорізький напрямок, розмалювали Великодні пряники для дітей з інвалідністю. Більшість з цих жінок, давно не бачила рідних та близьких, за якими неймовірно скучили. На фронті вони працюють «на нулі», у кожної — своє завдання. Але сьогодні, напередодні великого свята, вони вирішили зробити подарунок тим, хто їх постійно підтримує. Мова про вихованців Запорізького реабілітаційного центру.

Далі — в репортажі 061.

«Сьогодні у нас є кілька годин для такого творчого відпочинку. Малюємо на крашанках та пряниках і трошки можемо розслабитися. Особисто я, всі добрі думки вкладаю у розпис крашанки. Дома, до війни, паски постійно пекли з онукою. Малювали на крашанках разом. Правда не фарбами, а воском», — каже військова медикиня на псевдо «Гюрза».

Жінка підійшла до процесу творчо: пензлем намалювала на крашанці ціли «картини».

Військова психологиня та одна з організаторок великодньої акції, що має позивний «Колібрі» зазначає, що всього підготовлено 130 пряників. Говорить, що під час обговорення ідеї випічки, вирішили, що обиратимуть лише «перевірені» рецепти. Випікання довірили кухарям, а от до процесу прикрашання долучитись могли всі бажаючі.

«Ця акція потрібна і нам теж, бо це такий релакс через творчість. Ми зустрілись одна з одною, змінили обстановку. Діти, для яких ми вирішили зробити пряники, постійно нам допомагають, до кожного свята подарунки присилають і ми вирішили їм віддячити», — каже вона.

Жінка разом з родиною ще в 2014 році виїхала з Донецької області, але після того, як почалась повномасштабна війна, вирішила стати до лав ЗСУ. Тож, нині вона психолог групи контролю бойового стресу.

Кардинально змінила своє життя і ось ця брюнетка, яка має шеврон з написом «Кармен». Їй 43 роки. На війні вона — «вуха» військових — зв’язківець, до цього — бізнесвумен, мала в Запоріжжі свій салон краси. Після 24 лютого 2022 року, салон вона зачинила, вікна та двері на всяк випадок «зашила» ОСБ-плитою.

«З 25 лютого я у війську. Дома була бізнесвумен, все життя займалася спортом (гори, на яхті ходила). Фізично підготовлена добре. Хоча хлопці іноді і не пускають на «нуль». На війні я і мати, і сестра, і донька, і військова. Моє життя змінилось повністю. Є нові друзі, нові цілі. На фронті, якщо немає зв’язку, то немає перемоги. Без нього хлопці «глухі» під час бою. Тож, так, я «вуха» хлопців. Гордість відчуваю, коли завдяки у тому числі і моїй роботі, наші військові знищують ворога», — говорить вона.

Військова медикиня на ім’я Еля каже, що під час розпису крашанки трошки відволіклася від війни та згадала своє хобі — в цивільному житті бісером вишивала ікони та картини.

«Я з перших днів вторгнення зрозуміла, що моє місце на фронті. Рідні намагались відмовити, але я рішення прийняла і вони врешті решт його підтримали, що для мене важливо. Вдома залишилась мати та син-студент. Він навчається на ІТ — розробка комп’ютерних програм», — розповідає вона.

Більшість з жінок-військовослужбовців ділились спогадами, як готувались до Великодня в мирний час. Кожна мріє про перемогу і те, що наступні свята будуть зустрічати у себе вдома.

Командир бригади ТрО каже, що нині військові отримують смаколики від українців та листівки від дітей.

«Це плюс до бойового духу», — каже він.

Щодо ситуації на фронті, то вона, за його словами, стабільна та контрольована, а ворожа армія щодня зазнає втрат.