Розтрощена лікарня та день народження в укритті: репортаж з прифронтового Гуляйполя

Гуляйполе — місто вкрите «шрамами» від ворожих обстрілів. Тут важко знайти місце, куди б не влучали російські ракети. Кожен день загарбники гатять по містечку, де попри наднебезпечну ситуацію залишаються цивільні люди.

За даними рятувальників, в місті живуть близько 1500 людей. Пані Августина — одна з них. Її знають, мабуть, всі журналісти, які приїжджають в Гуляйполе. Також добре відоме і укриття, в якому вона живе разом з ще 5-6 мешканцями.

Наприкінці серпня пані Августина відзначила свій день народження. Вже другий за час повномасштабної війни. Вона розповідає, що приймала багато привітань телефоном, вітали її і місцеві, також з подарунками заїжджали бійці ДСНС. Торт, ікона та прапор із зображенням Махна. Жінка каже: давно собі хотіла такий прапор, бо Гуляйполе — то ж батьківщина Нестора Івановича.

Так само, як і кілька місяців тому, Августина говорить, що їхати з міста не буде.

«Ми вже звикли», — каже про обстріли та приміряє новенький прапор на стіну поруч з державним стягом, що давно висить в укритті.

Звикла жити під обстрілами і медична сестра, яка працює в місцевій лікарні — пані Олена. Люди приходять: хто за таблетками, хто за памперсами. Пояснює, є в місті і ті, за ким треба доглядати, тож памперси для них.

Гуляйполе відчуло на собі і авіаційні бомби, і РСЗО, і артилерію. В червні росіяни скерували КАБ в бік лікарні, тоді загинуло двоє людей. Будівля встояла, але дуже пошкоджена.

«Вся зброя страшна. Від С-300 і від керованих авіаційних бомб — найбільші руйнування. 5-поверхові будівлі всі просто під нуль», — говорить рятувальник, начальник караулу Сергій Васецький.

Він додає, що ситуація погіршилась в місті — авіаударів побільшало. На питання, а як часто доводиться працювати під обстрілами, каже: «Кожного разу».